ЛЕГЕНІ ПЛАНЕТИ. ВЕРБА

          Рід Верба численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних верб. А нині, стверджують учені, їх понад 500! І справа не тільки в тому, що за цей час ми дізналися багато нового, а ще й у тому, що різні види верб із надзвичайною легкістю рідняться між собою. Тільки в Україні можна знайти 30 видів верб і понад 200 гібридів і різновидів.

Народна медицина й досі використовує вербу. Настоянкою з подрібненої кори лікують застуду й лихоманку, знижують жар. Відваром і порошком із кори очищають та загоюють рани, нариви, опіки. З вербової кори в першій половині ХІХ століття було одержано саліцилову кислоту.

ЛЕГЕНІ ПЛАНЕТИ. ОСИКА

         Осика — струнке дерево з округлою кроною, циліндричним стовбуром, покритим гладенькою світло-зеленою корою. Чим дерево старіше, тим кора темніша.

Листки осики красиві й оригінальні — округлі, з виїмками-зубчиками по краях, сизуваті зісподу. Містять багато білка, клітковини, мікроелементів — Кальцію, Марганцю, Калію, Натрію. У свіжих листках є вітамін С і каротин. І не дивно, що листки та молоду поросль осики із задоволенням поїдають і вівці, і кози, і велика рогата худоба. У лісі ними ласують олені, зайці, лосі.

ЛЕГЕНІ ПЛАНЕТИ. ТОПОЛЯ

         По всій Україні культивують тополю пірамідальну. У неї вузька, компактна, пірамідальна крона, а листки дрібніші, ніж в осокора, загострені, розміщені на червонуватих черешках.

Вирішальне значення у використанні тополі має її швидкорослість, адже через 5–7 років після висаджування вона стає дорослим деревом.

Важко знайти інше дерево, яке би природа так захистила від зрадливості долі, як тополю. Вона — чи не найстійкіша і проти диму, і проти пилу, і проти шкідливих газів. Відомі випадки, коли тополя, яка росла поблизу великого заводу й постійно страждала від кіптяви з його численних димарів, п’ять разів за одне літо змушена була скидати листя, причому вперше — на самому початку літа. І не загинула: листя відростало знову й знову. Тополя дуже стійка проти сполук Сульфуру, Хлору, Флуору. І не тільки стійка: її листя активно вбирає випари сірки, фенолу, оксиду Карбону, а потім переробляє їх.

ЛЕГЕНІ ПЛАНЕТИ. ВІЛЬХА

     Має вільха одну рідкісну особливість, якої немає в інших дерев. Якщо під нею трохи розкопати ґрунт, на коренях можна побачити оранжеві бульбочки. Тут «квартирують» дрібні живі істоти, що відіграють величезну роль у житті рослин: вони одержують із повітря Нітроген і переводять його в такі сполуки, які легко засвоюються рослинами. Називають ці мікроорганізми актиноміцетами, або променистими грибками. Актиноміцети — велика група мікроорганізмів, які живуть і в ґрунті, і в повітрі, і в мулі водойм, і на рослинних рештках. Є серед них небезпечні форми, що спричиняють туберкульоз, дифтерію, деякі хвороби рослин. Але є дуже корисні, що виробляють антибіотики, наприклад відомий усім стрептоміцин. Один із різновидів таких грибів — про актиноміцети — утворює бульбочки на коренях вільхи. Це щасливий союз. Він корисний обом партнерам: гриби мають постійний притулок і підживлення від вільхи, а вона — персональне азотне добриво. Тому часто вільху називають азотозбирачем. І тягнуться до неї рослини — нітрофіли — ті, що особливо полюбляють азотну «дієту».

    

ЛЕГЕНІ ПЛАНЕТИ. БЕРЕЗА

Берези — одні з перших дерев, а іноді й перші, що вдягають зелене вбрання. Тому й місяць, який починав рік, у давнину називали березіль. Українська мова зберегла давню назву. Вслухайтеся: місяць берези — березень.

У давні часи жив у далеких північних лісах серед порожистих річок та озер мудрий і славний Вайнемейнен. Про його пригоди та легендарні подвиги розповідає карело-фінський епос «Калевала». Якось Вайнемейнен знайшов на березі моря ячмінні зерна, сховав їх і вирішив посіяти хліб на галявині. Але як сіяти, коли ліс не зрубано, поле не розчищено? І заходився він вирубувати дерева. Довго працював він, стинав сосни та ялини гострою сокирою. Усі зрубав, а березу залишив. Саме березу!