!--MULTI-LEVEL-DD-MENU-STARTS-->

ЛЕГЕНІ ПЛАНЕТИ. ВІЛЬХА

     Має вільха одну рідкісну особливість, якої немає в інших дерев. Якщо під нею трохи розкопати ґрунт, на коренях можна побачити оранжеві бульбочки. Тут «квартирують» дрібні живі істоти, що відіграють величезну роль у житті рослин: вони одержують із повітря Нітроген і переводять його в такі сполуки, які легко засвоюються рослинами. Називають ці мікроорганізми актиноміцетами, або променистими грибками. Актиноміцети — велика група мікроорганізмів, які живуть і в ґрунті, і в повітрі, і в мулі водойм, і на рослинних рештках. Є серед них небезпечні форми, що спричиняють туберкульоз, дифтерію, деякі хвороби рослин. Але є дуже корисні, що виробляють антибіотики, наприклад відомий усім стрептоміцин. Один із різновидів таких грибів — про актиноміцети — утворює бульбочки на коренях вільхи. Це щасливий союз. Він корисний обом партнерам: гриби мають постійний притулок і підживлення від вільхи, а вона — персональне азотне добриво. Тому часто вільху називають азотозбирачем. І тягнуться до неї рослини — нітрофіли — ті, що особливо полюбляють азотну «дієту».
    

Найбільш цінною породою для народного господарства є вільха клейка. Її деревина легка, м’яка, однорідна за будовою, добре розщеплюється, обробляється та фарбується. З неї виготовляють фанеру. В Україні майже половину фанери виробляють із вільхи. З деревини вільхи сірої виготовляють креслярське вугілля та вугілля для виробництва пороху.
     Деревина вільхи має цікаву властивість: ті місця, де пройшла пилка чи сокира, на повітрі швидко набувають червонуватого відтінку. На місці зрізу, де пошкоджено живу тканину, змінюється внутрішньоклітинний тиск, і на оголену поверхню витікають дубильні речовини — поліфеноли. На повітрі вони легко окиснюються, утворюють флобафени — аморфні сполуки, які мають коричнюватий або червонуватий колір. Саме вони й зумовлюють забарвлення свіжого зрізу. Не випадково деревину вільхи використовують для імітації найцінніших у меблевій промисловості порід — горіха, червоного й чорного дерева.
     Оскільки вільха тривка у водному середовищі, з неї роблять палі, колодязні зруби, підпори в шахтах, різні підводні споруди. Археологічні розкопки довели, що підводні споруди з вільхи витримують навіть кілька століть.
     У лісовій аптеці вільсі належить чільне місце. З давніх-давен народні лікарі пропонували відвари кори та листків у разі застуди, суглобового ревматизму, подагри. У наукову медицину вона лише нещодавно проклала шлях — років сорок тому. На сьогодні вивчено її хімічний склад і лікувальні можливості. І нині майже в кожній аптеці можна купити вільхові шишечки, які використовують у разі шлункових захворювань, а також як кровоспинний засіб. Діюча основа — це дубильні речовини. А їх у корі та листках чимало — близько 16 %. Звідси й лікувальна сила скромної вільхи.
Джерела:
 1.   Соколенко Є. М. Сквери й парки — легені планети. Матеріали до конкурсу // Журнал «Біологія». –  № 22-24 (358-360). –2012.

Немає коментарів:

Дописати коментар