Осика — струнке
дерево з округлою кроною, циліндричним стовбуром, покритим гладенькою
світло-зеленою корою. Чим дерево старіше, тим кора темніша.
Листки осики красиві й оригінальні — округлі, з виїмками-зубчиками по
краях, сизуваті зісподу. Містять багато білка,
клітковини, мікроелементів — Кальцію, Марганцю, Калію, Натрію. У свіжих листках
є вітамін С і каротин. І не дивно, що листки та молоду поросль осики із
задоволенням поїдають і вівці, і кози, і велика рогата худоба. У лісі ними
ласують олені, зайці, лосі.
Стружку осики з
давніх-давен використовували для виготовлення штучних квітів, плетених кошиків,
рогож і капелюхів. Ще на початку XIX століття в Західній Європі процвітало
виробництво тонкої та вузької осикової стружки — її фарбували й відправляли на
капелюшні фабрики Америки й Австралії. Осикові корені використовували для
грубого плетіння, а жмутики шовковистих волосків від насіння — для наповнення
подушок.
У місті Данилові
Ярославської області працює підприємство, де з осики виготовляють пелюшки. І це
не віджиле виробництво, а сучасна фабрика, що постійно має великі замовлення.
Уже не сокира, а циркулярна пилка розпилює колоду, уже не ніж і не рубанок, а
автоматичний верстат знімає вологу стрічку завтовшки 100 мікрометрів, яку
вибілюють гідроген пероксидом і каустичною содою або фарбують. Після цього в
ткацькому цеху виготовляють осикову тканину, з якої роблять модні капелюшки чи
пляжні «сомбреро».
Осика справно
служить і людському здоров’ю! У народній медицині настоянкою з осикової кори
здавна лікували застуду та лихоманку. А щоби зняти зубний біль, клаптиком кори
натирали ясна.
Осику завжди
визнавали чудовим декоративним деревом. Особливо гарне її листя восени: жовте,
яскраво-кармінне, пурпурове. У наших парках поряд із білими березами та
темно-зеленими ялинами утворює вона чудові ансамблі. Влітку краси їй теж не
позичати. Цілу добу «перевдягається» осика: то в зелене вбереться, а мине
кілька хвилин — уже вся срібляста стоїть. Не дивуйтеся: листки її зверху —
зелені, а знизу — світло-сірі, сріблясті. От вони на своїх довгих черешках
повертаються то на один бік, то на другий.
Стійкість деревини
осики до стирання помітили ще в давнину. І йшла суха, вилежана осика на човни,
які часто перетягували волоком, на санні полози та лижі, а трохи пізніше — і на
гальмівні колодки. Добра й підлога з осикових планок — ні за міцністю, ні за
красою дубовому паркету не поступиться. Тепер виготовляють осиковий паркет для
квартир, шкіл і навіть для підлог заводських цехів. Тут використовують
здатність осикової деревини легко вбирати й віддавати вологу. Так само легко
всмоктує вона й полімери. Ця властивість привернула увагу хіміків, які створили
новий комбінований матеріал — дерево-пластмасу. А ще вчені розробили спосіб
полімеризації деревини в електромагнітному полі — у результаті м’яка осика
набуває міцності дуба.
І фарбується осика
добре, навіть спеціального покриття не потребує. Чим довше вона служить у
сухому місці, тим стає міцнішою — осикова колода сторічної хати наче кам’яна.
Джерела:
1. Соколенко Є. М. Сквери й
парки — легені планети. Матеріали до конкурсу // Журнал «Біологія». – №
22-24 (358-360). –2012.
Немає коментарів:
Дописати коментар