Елементи-топоніми

Європій

 Елемент був виділений в 1886 році з суміші рідкоземельних елементів французьким хіміком Е.А. Демарсе. Його існування було підтверджено спектральним аналізом лише через 15 років, тоді Демарсе і дав новому елементу назву Європий.

Америцій

   Отримано штучно в 1944 році в металургійної лабораторії Чиказького університету Гленном Сиборгом зі співробітниками. Зовнішня електронна оболонка нового елемента (5f) виявилася аналогічною Європию (4f). Тому елемент назвали на честь Америки, як Європий – на честь Європи.

Берклій

   Отримано штучно в 1949 році групою Сиборга в Каліфорнійському університеті в Берклі. Раніше цей елемент у нас називали "Беркел".

Каліфорній

   Отримано штучно в 1950 році  тією    ж групою. Як писали автори, цією назвою вони х отіли вказати, що відкрити новий елемент їм було так   само  важко, як   століття тому піонерам Америки  досягти Каліфорнії.

Звідки ім’я твоє. Назви хімічних елементів

    У хімічних текстах можна зустріти безліч термінів, зрозумілих лише вузьким фахівцям. Але є слова, які відомі кожній грамотній людині: назви елементів, багатьох речовин і методів їх обробки. Деякі з цих назв придумані недавно, інші мають тисячолітню історію.

                                                 Елемент

    Це латинське слово (elementum) використовували ще античні автори (Цицерон, Овідій, Горацій), причому майже в тому ж сенсі, що і зараз - як частина чогось (мови, освіти і т.п.).

У стародавньму вислові йшлося: "Як слова складаються з букв, так і тіла - з елементів". Звідси - одне з можливих походжень цього слова - за назвою ряду приголосних латинських букв l, m, n, t ( "el" - "em" - "en" - "turn"). Аналогічно було утворено і слово "азот" (не хімічний елемент, а алхімічна "первинна матерія"): від перших (співпадаючих) букв трьох стародавніх алфавітів: латинської "а", грецької "альфа" і давньоєврейської "Алеф" і останніх букв тих же алфавітів: відповідно "зет", "омега" і "тав".

Хімія та екологія

    У живій і неживій природі відбуваються різні фізичні, хімічні та біологічні процеси, які у більшості випадків взаємозв’язані й перебувають у нестійкій рівновазі; спостерігається так званий колообіг хімічних елементів і речовин, наприклад кисню, води, оксиду карбону(IV) тощо.

Діяльність людини внесла зміни у природний колообіг елементів і речовин у XX ст. У зв’язку з науково-технічним прогресом особливо посилився вплив людини на природу, що спричинило різні негативні зміни у навколишньому середовищі: отруєння і забруднення прісної води, забруднення світового океану і земної атмосфери, спустошення надр, винищення тварин і птахів аж до зникнення багатьох біологічних видів тощо. У зв’язку з цим особливого значення набуває екологія як наукова основа раціонального природокористування та охорони живих організмів, серед них і людини. 

Хімія і фармація

        Так уже вийшло, але хімія — спадкоємиця надпопулярної свого часу алхімії, яка обіцяла перетворювати неблагородні метали на золото, від самісінького моменту свого народження виявилася попелюшкою серед інших наук. Її не люблять школярі, не поважає науково-популярна преса. Колись журнал «Наука и жизнь» навіть провів дослідження про ставлення його читачів до статей, присвячених досягненням хімії. Серед опитаних знайшлося лише три відсотки згодних прочитати що-небудь на цю тему. Хімічна тематика посіла останнє місце за привабливістю.

      Утім, за всієї непопулярності цієї науки в масах, XXI століття обіцяє пройти саме під її знаком. Насправді виявилося: усе, чим ми пишаємося сьогодні як найвищими досягненнями людського розуму — зокрема біо- й нанотехнології, —тією чи іншою мірою лише результат сучасних досягнень хімії. А що буде ще! На зміну науковому лідеру ХХ століття — фізиці, відкриття якої спричиняли створення жахливих промислових мегамонстрів, іде щадна хімія. У неї інша філософія творення ноосфери — повторити божественний принцип живого, тобто створювати лише таке, що не порушувало б навколишню гармонію, не боролося б із життям, а допомагало йому розвиватися.