Сквери й парки — це природні куточки, що
залишилися в містах як нагадування про незаймані ліси. Вони, звичайно, не
повністю, але все ж таки достатньою мірою зберігають нам радість спілкування з
природою, дають змогу людям, не відриваючись від повсякденних справ, час від
часу бувати наодинці з природою. Важко переоцінити значення міських зелених
насаджень для людини
У повітрі парку легких йонів у
два-три рази більше, ніж у середньому по місту. Дерева насичують повітря
фітонцидами, які згубно діють на хвороботворні мікроорганізми. Дерева — наші
найкращі помічники в боротьбі за оздоровлення навколишнього середовища. А
скільки радощів та душевного спокою дарує нам їхня краса, аромат, лагідне
шелестіння листя! І це — знайомі нам із дитинства клен і вільха, сосна й дуб,
каштан і липа, тополя та ясен. Знайомі незнайомці, живі лабораторії, фабрики
радощів та здоров’я…
Нині міське та промислове будівництво також
пристосовується до того, що створено природою. Будівельники й архітектори
замислюються над тим, як раціонально звести будівлі, не руйнуючи природні
ландшафти. Жоден проект забудови нових житлових районів тепер не може бути
прийнятим і виконаним, якщо він не враховує місцевого рельєфу. Перш ніж нові
масиви будуть заселені, їх засаджують деревами тта квітами, обладнують зони
відпочинку, закладають нові парки й сади. Особливо велику кількість зелених
насаджень має столиця України — Київ. Площа київських скверів і парків
наближається до 4000 гектарів!
Клен
Спробуйте десь наприкінці лютого — на початку березня
прогулятися лісом чи парком та уважно придивитися до кленів.
Ось із надломленої гілочки чи подряпинки на корі клена
гостролистого з’явилася крапелька рідини. Вона світла й солодка, запах від неї
свіжий, наче з весняного струмочка. Крапелька ця — сигнал: настало
передвесіння.
Саме в цей час прокидаються бруньки. Вони потребують
поживи. А вона давно в запасі: ціле літо утворювалася та відкладалася про запас
корисна речовина — крохмаль. Сам крохмаль — тільки «напівфабрикат», він у воді
не розчиняється та як пожива для рослини не придатний. Та коли дерево
пробуджується, крохмаль під впливом ферментів перетворюється на глюкозу, яка
розчиняється у воді. У цей час коріння починає «підсмоктувати» воду з ґрунту.
Підіймаючись по стовбуру, вода захоплює цукри, що утворилися, і несе їх до
бруньок та гілочок, які вже прокидаються. У такий спосіб бруньки отримують їжу.
Зібралися якось воїни могутнього племені в далекий похід
і попросили жінок заготовити до їхнього повернення якнайбільше води: «Здобич
буде велика, бучний бенкет влаштуємо!» Вирушили мисливці, а жінки замислилися:
«Джерельна вода далеко, і доведеться багато разів ходити…» Ось тут і згадала
одна з них, що бачила в лісі незвичайні дерева, з яких тече прозора, чиста
вода. А ліс — поряд. Пішли жінки до кленового лісу, понадрізували стовбури,
назбирали повні глечики соку. Коли повернулися щасливі мисливці, то дружини
приготували на «воді» з клена дуже смачні страви. І були вони солодкі та
запашні. Раділо все плем’я. З того часу й почали люди вживати кленовий сік у
їжу.
Кленова
гілка з листками — національна емблема Канади. Коли країна 1964 року вперше здобула власний державний
прапор, центральне місце на ньому зайняв листок клена. Небагато дерев
удостоювалися такої почесті.
Родина
Кленові численна — близько 200 видів. Її представників можна побачити в Америці
й у Азії, на півночі Африки та в Європі. Високо в горах оселився клен світлий. Він росте на
Кавказі, у парках Криму та інших південних міст України. А в Закавказзі
найбільш відомий клен величний, який має великі зубчасті листки. Кілька видів
оселилося в Середній Азії: клен туркестанський, клен Семенова. На Далекому
Сході — клен маньчжурський, клен жовтий, клен дрібнолистий.
В Україні поширено п’ять видів кленів. Це, насамперед,
уже відомий нам клен гостролистий, або платановидний. Упізнати його дуже легко
по листках: п’ять товстих лопатей поділяють листкову пластинку на майже
однакові частини. Тому й називають листки пальчастолопатевими.
Усі клени — чудові декоративні дерева, їхні листки на
гілках розміщені мозаїчно й через це не затінюють один одного. Вони дивують
різноманітністю забарвлення: білувато-плямисті в клена польового; матові
зверху, волосисті зісподу з неоднаково забарвленими боками — у клена явора.
Бувають і строкатолисті, і червонолисті декоративні форми клена гостролистого,
що палахкотять густо-пурпуровим листям і зберігають свій яскравий колір із
ранньої весни й до пізньої осені. Різноманітна у кленів і «статура»:
пірамідальна, наприклад у клена сріблястого, і куляста чи колоноподібна,
наприклад у клена гостролистого. Завдяки досить привабливому вигляду цьому
дереву віддають перевагу в зеленому будівництві. Клени прикрашають алеї, їх
висаджують уздовж доріг і бульварів, у парках.
А чи знаєте ви, що клен гостролистий може бути
найточнішим барометром? Якщо поспостерігати за цією рослиною, то можна
помітити, як перед дощем із черешків листків там, де вони прикріплюються до
гілки, капають «сльози» — маленькі крапельки рідини. Кожна рослина містить
сталу кількість рідини. Коріння постійно всмоктує з ґрунту нові її порції, а
листки випаровують надлишки. Якщо повітря сухе, зайва вода випаровується. Якщо
воно насичене вологою, рідина виділяється через продихи та стікає з листка. Це
явище називається гутацією (від латинського гутта — краплина). Клен —
синоптик-рекордсмен; він починає «проливати сльози» ще за три-чотири доби до
негоди.
Клени створюють значну тінь. А як це приємно в спеку! На
своїх листках вони затримують пил і кіптяву. Мають і велику фітонцидну
активність — очищують повітря від хвороботворних бактерій. А нещодавно
біохіміки виявили ще одну дуже цінну властивість. Ці дерева, а особливо клен
польовий, активно вбирають із повітря такі сполуки, як толуен і бензен, і
переробляють їх. Клени — надійні фільтри, які очищують міське повітря від
шкідливих викидів автомашин. Вони наче створені для сучасного міста.
Джерела:
1.
Соколенко
Є. М. Сквери й парки — легені планети. Матеріали до конкурсу // Журнал
«Біологія». – № 22-24 (358-360). –2012.
Немає коментарів:
Дописати коментар