ВИКОРИСТАННЯ ВТОРИННОЇ СИРОВИНИ. ЕКОМОДА

                                                                            

              Сміття, або відходи — будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються у процесі людської діяльності й надалі не можуть бути використані.

Щорічно в нашій країні ми утворюємо десятки мільйонів тонн твердих побутових відходів, у складі яких є такі основні компоненти: харчові відходи — 35–50 %, папір і картон — 10–15 %, вторинні полімери — 9–13 %, скло — 8–10 %, метали — 2 %, текстильні матеріали — 4–6 %, дерево — 1 %, будівельне сміття — 5 %, інші відходи — 10 %. Показники утворення відходів у середньому становлять 250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330–380 кг/рік.

Гори сміття все ростуть і ростуть. Україна ризикує потонути у відходах, яких на сьогодні накопичилося понад 35 млрд тонн, а площа сміттєзвалищ становить уже понад 165 тисяч гектарів (приблизно в п’ять разів більша за площу держави Мальта).

Сміттєзвалища призводять до забруднення ґрунтів, атмосфери, підземних і поверхневих вод. У той же час із економічного обігу виводяться мільйони тонн різних матеріалів, які можна було б використовувати як вторинну сировину, зберігаючи значні природні ресурси.

                 СКЛАД І ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УТИЛІЗАЦІЇ ВТОРСИРОВИНИ

Папір — один із найуживаніших предметів побуту, на який ми рідко коли звертаємо свою увагу. Ми сприймаємо його як щось звичайне, адже використовуємо кожного дня: пишемо на ньому, користуємося паперовими пакетами, складаємо речі в паперові ящики, читаємо друковану пресу, отримуємо паперові листівки тощо. Він є скрізь і в усьому. Папір — листовий матеріал (маса 1 м² — до 300 г). Він складається переважно з рослинних волокон (целюлози), пов’язаних між собою силами поверхневого зчеплення; у складі паперу можуть міститися хімічні волокна, проклеюючі речовини, мінеральні наповнювачі, пігменти й барвники. Целюлоза — полімер, який має лінійну будову, з великою кількістю гідроксильних груп. Папір із необхідними властивостями отримують спеціальним добором і певною обробкою волокнистих матеріалів.

Традиційний спосіб вторинної переробки використаних картонних упаковок — витягування паперового волокна на устаткуванні для переробки макулатури. На цьому устаткуванні папір разом з упаковками занурюють у великі баки з водою й перемішують.

Вихрове обертання маси призводить до швидшого відділення волокна за рахунок тертя. Волокно посилено поглинає воду, утворюючи суспензію. Непаперові компоненти (поліетилен і алюмінієва фольга) або спливають на поверхню, або опускаються на дно.

Їх можна видалити знявши зі стінок або відфільтрувавши. Увесь процес займає 15–20 хвилин і забезпечує витягання більшої частини волокна.

 Звичайний CD-диск — тонкий диск із прозорого пластику, вкритий активним записувальним шаром і відбивальним шаром із алюмінію. Пластмасова основа — полікарбонат — надає йому необхідної міцності та форми. Полікарбонати — група термопластів, естери карбонатної кислоти  та двохатомних спиртів. Найбільше значення мають ароматичні полікарбонати — завдяки високим механічним та оптичним якостям цей матеріал застосовують також для виробництва лінз і світлочутливих виробів.

 CD-диски майже ніхто не переробляє, лише нещодавно компанія Sony розробила унікальний негорючий матеріал на основі полікарбонатів диску (вони складають 85 % сировини). Додаткові компоненти — неорганічний наповнювач та інгібітор горіння.

Дуже широко застосовують диски для створення предметів дизайну: підсвічників, поличок, модернового годинника. Можна створити багато речей, якщо мати бурхливу фантазію.

Завдяки своїй низькій вартості та фізичним властивостям поліетилентерефталат (ПЕТ) — ідеальний варіант для виробництва пляшок для харчових продуктів, побутової хімії та різноманітної тари. ПЕТ — термопластичний естер терефталевої кислоти й етиленгліколю.

 Для знищення ПЕТ-пляшок їх достатньо… спалити. Так, при цьому виділяється достатня кількість теплоти, але разом із тим — і газуваті продукти горіння, які містять солі важких металів (за рахунок стабілізаторів і пігментів). Останнім часом набуває поширення хімічна переробка пляшок: їх миють, дезінфікують, висушують, подрібнюють на пластівці, з яких розплавленням і подальшим формуванням виготовляють волокна, синтетичні нитки й знову пляшки.

Кожна людина хоч раз у житті чула таке слово, як «екомода», але мало хто знає, що воно означає. Дехто вважає, що «екомода» — це мода на вироби з екологічно чистих матеріалів, дехто — що це мода, яка нам показує екологічний стан Усесвіту, планети, материка, країни, міста, селища. Насправді «екомода» — це мода на використання матеріалів вторинних ресурсів; це мода, яка показує нам, що можна зробити з речей, які, на нашу думку, є непотрібними й безглуздими для нас і навколишнього середовища; це мода, яка розкриває нам екологічну ситуацію та екологічні проблеми нашої планети.

У серпні 2010 р. на одеських Потьомкінських сходах було продемонстровано роботи німецького художника Ха Шульта «Сміттєві люди» («Trash people»).

Виставка мала привернути увагу громадськості до проблем екології та утилізації сміття.

«Ми живемо на сміттєвій планеті Земля, виробляємо сміття й самі є сміттям. Мої скульптури — це наш загальний портрет, — розповів про свій проект Ха Шульт. — Основна мета проекту — відкрити людям очі на реальність і показати їм, що вони живуть у епоху сміття: люди виробляють величезну кількість сміття, і самі з часом стають сміттям. Ці роботи символізують сучасне людство, яке забруднює нашу планету».

Вбрання учасників дивувало своїм розмаїттям і неординарністю, адже одяг було зроблено зі вторинної сировини: поліетилен, диски, парасольки, платівки, картон, фольга — усе це учні використовували для створення дивацького екологічного вбрання. Завдяки фантазії учасників було продемонстровано 15 моделей екокостюмів.

Джерела:

Богданова В. Я., Зубкова І. Б. Використання вторинної сировини. Екомода. 9–11 класи. Виховний інтегрований захід з обслуговуючої праці та хімії // Хімія. — 2012. — № 10(262). – с. 29-32.