Граб — тіньовитривале дерево. Завдяки невимогливості до світла він добре почуває себе в дібровах під пологом дубових, липових, кленових дерев. Багато дерев граба було висаджено на приазовських і передкавказьких чорноземах, коли закладали полезахисні лісові смуги. Після вирубування граб легко відростає від пнів і навіть витісняє інші породи, утворюючи чисті лісостани.
У нас найпоширеніший вид — граб звичайний. В Україні на нього припадає близько 4 %
державного лісового фонду. Тут збереглися навіть унікальні грабові ліси. Наприклад, в Івано-Франківській області в грабових дібровах є дерева 200–300-річного віку.
Кора граба містить до 12 % танінів, а листки — до 15 %. Крім того, листки мають близько 0,3 % вітаміну С — значно більше, ніж у ягодах горобини, і майже стільки, скільки в смородині. Ефірна олія з листків граба має фруктовий аромат. Її застосовують у харчовій промисловості.
Гілки граба, листки й плоди придатні на корм свійським тваринам, хоча поживність їх і не дуже висока. Зовні граб нагадує бук, їх навіть часто плутають на вигляд. Словник Даля так і пояснює: «граб» — «білий бук». Проте розпізнати їх неважко: стовбур граба ребристий (а в бука — рівний), бруньки — значно менші, короткі, роздуті, а листки — з пилкоподібними краями й поверхню мають наче гофровану завдяки численним випуклим жилкам. А от за кольором кори вони справді дуже схожі. Дивно виходить: граб — близький родич берези (вони з однієї родини), а плутають його з буком, який має зовсім інші родинні зв’язки.
Джерела:
1. Соколенко Є. М. Сквери й парки — легені планети. Матеріали до конкурсу // Журнал «Біологія». – № 22-24 (358-360). –2012.
Немає коментарів:
Дописати коментар