Гумові покришки у нашому місті можуть просто залишити десь на вулиці, їх
часто вкопують для облаштування місць для сидіння і навіть обгороджують ними
дитячі ігрові майданчики і пісочниці. Чи знають батьки, яка небезпека чекає на їхніх малюків?
Справа в тому, що коли покришки, зняті з автівки, не перероблювати, а
просто використовувати у „господарських потребах”, то це принесе більше шкоди,
аніж користі.
Побутові відходи, що містять речовини від першого до четвертого класу
небезпеки — ось чим є звичайні автомобільні шини, що вийшли з
експлуатації.
Ці відходи не можна ні спалювати, ні закопувати у ґрунт. Річ у тому, що при
горінні в атмосферу й ґрунт виділяються шкідливі забруднювачі. У землі
автопокришка розкладається більше 120 років, а при складуванні зношені
шини являють собою загрозу виникнення неконтрольованих пожеж, температура
горіння яких приблизно дорівнює температурі спалювання кам'яного вугілля, до
того ж їх надзвичайно складно загасити.
Смітник шин — ідеальне середовище для розмноження кровососучих комах і змій,
що представляють небезпеку для населення. І навіть, якщо покришки не чіпати
зовсім — вони все рівно шкодять, оскільки під дією сонця та води, а також при
кімнатній (і вище) температурі здатні виділяти дуже шкідливі токсичні речовини,
серед яких і канцерогенні.
Що потрібно робити зі старими покришками?
„Якщо ви є власником автомобілю, відпрацьовані покришки маєте залишати на
вулканізаціях. Там їх збирають та відвозять на подальше зберігання або
утилізацію”, — повідомив Ігор Бойчук, завідувач відділенням Олександрійської
санепідемстанції. Ігор Романович розповів, що роблять із покришками та іншими
токсичними відходами в Олександрії:
— Коли на підприємствах утворюються токсичні відходи, з документацією щодо
кількості відходів на рік, приходять у санстанцію. Також приносять документи
щодо місця, де вони тимчасово зберігатимуться (згідно з держстандартом, зношені
автошини на території підприємства тимчасово повинні зберігатися на відкритому
асфальтованому майданчику), договори про вивезення цих відходів на
сміттєзвалища або у спеціальні місця для зберігання токсичних відходів. Далі
санстанцією перевіряється достовірність цієї інформації (чи є умови зберігання)
та якщо все вірно, видається погодження щодо зберігання і подальшого вивезення
їх за договірними умовами на звалища або переробку.
Україна „по вуха” у старих шинах
За даними Мінекології, проблема відпрацьованих покришок досягла в Україні
досить широких масштабів: щороку в країні автомобілістами викидається близько
180 тисяч тонн використаних автомобільних шин, а на кожного жителя
в день припадає більше ніж 13 грамів шинного пилу.
В той же час, на спеціалізованих підприємствах переробляється лише нікчемна
частина цього матеріалу — до 14 тисяч тонн або не більше 8%. Вся річ у
тім, що утилізацією покришок займається досить невелика кількість підприємств:
з економічної точки зору завод з переробки шин є не найвигіднішою інвестицією.
Але лише в Україні — через те, що в промисловості не упроваджуються сучасні
технології, орієнтовані на безвідходне виробництво. Для порівняння — за
кордоном попит на продукцію шинопереробних заводів досить високий. Залежно від
ступеня подрібнення, шинну крихту застосовують у виробництві нових покришок, у
виготовленні шлангів, водовідштовхувальних покриттів для дахів, залізничних
шпал, підошов для взуття, коліс інвалідних колясок, покриттів тенісних кортів і
дитячих майданчиків, а наймасовіше при виготовленні покриттів для автодоріг
(14-15 тонн на 1 кілометр дороги).
З рідких вуглеців, що отримуються в результаті теплової обробки автогуми, є
можливість отримувати дизельну і бензинову фракції, які близькі до дизельного і
бензинового пального, запевняють експерти. Тому, в цивілізованих країнах
показник частки переробки використаних шин досягає 45%, в цілому по світу він
складає близько 20% (мається на увазі екологічна переробка, оскільки такі
екологічно небезпечні види утилізації шин, як спалювання або закопування шинної
крихти, в розвинених країнах давно заборонені).
За матеріалами сайту
http://alnet.com.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар